Сценарій до Дня створення ЗУНР

               «Вони жили для добра свого народу»

1 Сцена святково прибрана:

2 Стіл накритий вишитою скатертиною.

3 Карта ЗУНР.

Під звуки сурм виходять учасники свята.

Учениця:                І знов, і знов- у котрий раз!

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом'янути славний час,

Коли в офіру Україні

Себе принесли кращі з нас.

І хай почує вся земля

Що схилину калину підіймаєм!

Виконується пісня «Ой у лузі червона калина похилилася»

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася,

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан, Визволяти братів-українців з московських кайдан,

А ми тії московські кайдани розірвемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,

Розпочали Січовії Стрільці з москалями тан .

А ми тую ярую пшеничку ізберемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить по всій Україні Січових Стрільців.

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт,

Не журися, наша Україно, маєш славний рід.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Учасники розходяться. Хлопчик і дівчинка в українських костюмах виходять на сцену і розмовляють між собою.

Хлопчик:              Що це нині за свято,
Що людей так багато?

Дівчинка;               Ти не знаєш? Мусиш знати!

Ми свято ЗУНР прийшли відзначати.

Хлопчик:                Чим це свято особливе?

Дівчинка:              Ти посидь тут і послухай,
А почуте пам'ятай,
Бо не можна забувати
Тих, хто край свій визволяв.
І боровся до могили,
Щоб кожен з нас був щасливий.

На сцені з'являється група учнів молодших класів.

Учень:                    Вже пожовкле листя падає
І туман на видноколі.
Знов про свято Листопадове
Ми читаємо у школі.

Учениця:                Співи й вірші вже готуємо
Ми до свята, як щорічно.
Дома спогади почуємо
Про події історичні.

Учень:                    Світла казка листопадова!
Заохоче до науки!
З дідусевими порадами
Виростатимуть онуки.

Учениця:                І до праці підготовані
Вояків колишніх внуки.
Підготовані й згуртовані
Візьмуть справу в свої руки.

Учень:                    То була прекрасна осінь,
Краща за найкращі весни-
Ждали всі: неволя згине,
Воля збудиться, воскресне!

Учениця:                Пробудилась Україна,
Скинула із рук кайдани,
І народ, неначе ріки.
Вулиці залляв, майдани.

Учень:                    «Слава! Слава! – вулицями
Рідне військо гомоніло -
Хто живий, борись, змагайся
За святе , велике діло!»

Учениця:                Ми, дідів онуки гідні,
Тої слави не забули:
Те, за що вони боролись.
Відстояли і здобули!

Учень:                    То була прекрасна осінь,
Краща за найкращі весни-
Прокидалося у серці
Щось надійне, щось чудесне.

На сцену виходять учні в національних костюмах.
Слова хлопців:

Ох, українські цимбали, українські музики
Грайте, грайте, нашу душу звеселяйте!

Скрипка нас у танець кличе
Золотими голосами.

Ох, дівчино - чарівнице,
Чом ти не танцюєш з нами?

І сопілка красно грає
Солов'їний голос має.

Слова дівчини :

Жваві, хлопче в тебе пальці
Запроси мене до танцю!

Пари танцюють під мелодію пісні « Зажурились галичанки»

Слова дівчини:

Заснула калина ще біля тина
І роси на землю спадають.
Зажурилась дівчина-коханого мила
Стрільці у похід вирушають.

Учень читає вірш «Ішли Січові Стрільці»

Ішли зі співом на устах

I з кресалом у руці

Ішли Січові Стрільці

За ними чорний, чорний шлях

І край в огнях

Ішли і сльози на вінках,

Криваво так цвіли

А в грудях кулі так пекли

А там за ними чорний шлях

І край в огнях

І гнів народний крізь дими

Бив громами вночі і кликав хтось:

Стрільці, сини,

На Вас батьки ждуть і мами

Вгору, вгору мечі

Ішли. Десь крякав лютий птах

А в вічі пражив пил

Лишались тисячі могил /

І стогонів Стрілецький шлях

В кривавім зареві вогня.

Виконується марш « Гей, там на горі Січ іде»

(на сцену вносять прапори,)

Гей, там на горі Січ іде
Гей, малиновий стяг несе,
Гей, малиновий! Наше славне товариство,
Гей, марширує - раз, два, три.

Гей, попереду кошовий,

Гей, як той орел степовий

Гей, як той орел! Наше славне товариство,

Гей, марширує - раз, два, три.

Гей, а позаду осавул,

Гей, твердий хлопець, як той мур,

Гей, твердий хлопець! Наше славне товариство,

Гей ,марширує - раз, два, три.

Гей, повій, вітре, з синіх гір,

Гей, на прапор наш, на топір,

Гей, на прапор наш! Наше славне товариство,

Гей, марширує - раз, два, три.

Гей, повій, вітре, зі степів,
Гей, дай нам силу козаків,
Гей, дай нам силу! Наше славне товариство,
Гей, марширує - раз, два, три.

Гей, дай нам силу і відвагу,
Гей, Україні на славу,

Гей, Україні! Наше славне товариство,
Гей, марширує - раз, два, три.

Ведучий :         1 листопада- знаменний день в історії нашого краю. Цей день - символ невмирущої ідеї столітньої боротьби галицьких українців за волю і свою державу.

Ведуча :            Цей день знищив у народі дух рабства, що його виплекали і віками підтримували польські та австрійські окупанти.Цей день є днем пам'яті про борців за свободу України , які віддали за її незалежність найдорожче - життя.

Лірична мелодія. Дві учениці читають вірш.

На Сколівських Бескидах
І по всіх Карпатах
Лежать тіла убитих
Мусим їм честь віддати.
І ось неділя листопада
В день тихий і погожий
Під стягом синьо-жовтим
Почалась Служба Божа.
Зійшлося тут народу
І пам'ять вшанували
Полеглих за свободу
Що голови поклали.

Й звершилась Служба Божа
Біля хреста й могили
Стояла тут сторожа
Тут прапори хилили
А коли хрест святили
Й коли пісні співали
З очей котились сльози
Й гори аж стогнали
Нині за всіх героїв
Котрих кати убили
Похилим свої голови
До братської могили

(виконуючі вірш схиляють голову)

Учениця виконує пісню « Заквітчали дівчатонька»

Ведуча;         Вшануймо пам'ять полеглих за волю України хвилиною мовчання. Дякую.

Ведучий:      31 жовтня 1918р. мала приїхати до Львова Польська ліквідаційна комісія , яка повинна була перейняти від австрійського намісника владу над цілим краєм.

Ведуча:         В цей день о 19 год. у великій залі зібрався на останню нараду український військовий комітет. Звучить мелодія на військову тематику. Вносять стіл, накритий вишитою скатертиною.

Коло столу сотник Д.Вітовський у військовій формі з картою, біля нього інші сотники.

Ведучий:         Говорить сотник УСС Дмитро Вітовський

Сотник:          Як цієї ночі ми не візьмемо Львова, то завтра його візьмуть поляки. Наша честь вимагає, щоб ми перші взяли владу в краї. Панове сотники! Ось вам план дії. Для керівництва оперативними діями і зв'язку необхідно створити Генеральний штаб. Прошу сотників Осипа Кузьму, поручників Петра Бабаяла , Богдана Гнатовича, Дмитра Галія ознайомитися з планом.

( всі підходять до столу і схиляються над картою)

Звучить музика.

Учень:            Чатує Вітовський над картою Львова
Старшини схилились в задумі важкій
«Хай Бог допоможе. Рушаймо панове
За неньку Вкраїну у праведний бій ».
Багряниться осінь над Замком Високим
Вирує Європа під залпи гармат.
З Народного Дому стрілецькі потоки
Розходяться містом, щоб бити в набат.
Хоч зліва - поляки, а справа – червоні
На півдні гуляє денікінський рій,
Радіють завзяті, гартовані сотні-
їх сколихують кулі, доконує тиф,
І падають хлопці у вічну безодню
Крізь трепетне сяйво зірок золотих.

Сотник:         Початок повстання о 4 год. ранку

Стиха звучить мелодія стрілецької пісні - гімну « ОЙ ,у лузі червона калина...»

(Учні виконують поетичний монтаж на вірші М. Вороного)

За Україну, з вогнем завзяття,
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час кличе нас-
Ну ж бо враз, сповнять святий наказ!
За Україну, за її волю,
За честь , за славу, за народ!

Ганебні пута ми вже порвали
І зруйнували царський трон,
З- під ярем, із тюрем,
Де був гніт, ми йдем на вільний світ!

За Україну, за її волю,
За честь , за славу, за народ!

О, Україно! О, рідна ненько!
Тобі вірненько присягнем
Серця кров і любов -
Все тобі, віддати в боротьбі!

За Україну, за її волю,
За честь , за славу, за народ!

Вперед же, браття! Наш прапор маєм
І сонце сяє нам в очах!
Дружний тиск, зброї блиск,
В серці гнів, і з ним свобідний спів!

За Україну, за її волю,
За честь, за славу, за народ!

Ведучий:        4 год. ранку. Над Львовом сіялася затяжна осіння мряка, що переходила часом в холодний дощ. Українське військо швидко, без кровопролиття, зайняло місто. Ранок 1 листопада видався сірим, помухрим і вологим від нічного дощу, але місто ніби світилося синьо- жовтими прапорами.

Виконується пісня « Гей, нумо, хлопці, до зброї»

Ведуча:          1_листопада 1918р. було подією, яка пов'язала перервану

нитку української історії. 1 листопада, у п'ятницю, були видані відозви « До населення міста Львова» та    

« Український народе»!

5 листопада Українська Національна Рада звернулася з програмною декларацією до народу.

(Зачитує уривок з Маніфесту - звернення до українського народу)

«Український народе! Віднині ти господар своєї землі, вільний горожанин Української держави. У створеній тобою державі не буде поневолення нації нацією, не сміє бути панування багатих над економічно слабшими. В Українській державі всі горожани без різниці мови, віри, роду, стану чи статі будуть справді рівними перед законом, а наскрізь демократичний лад, оснований на загальнім, безпосереднім, рівнім, таємнім і пропорціональнім виборчім праві, забезпечить верховний голос у державі, масам робочого народу ».

Ведуча:           Маніфест проголошував народовладдя , вказував конкретний шлях до рівності та справедливості, викладав основи соціально - політичного устрою держави.

Ведучий:         9 листопада Українська Національна Рада створила Державний Секретаріат, який очолив Кость Левицький, а 13 листопада були затверджені Конституційні основи новоствореної держави - Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро - Угорської монархії, згідно з яким вона одержала назву ЗУНР: гербом держави став Золотий Лев на синьому тлі, прапор залишився синьо - жовтим.

Монтаж віршований:   Звучить мелодія

Пригадаймо: золотіла осінь,
Застеляла жовтим листям княжий Львів.
Із війни ішли батьки голодні й босі,
Їх обов'язок у рідне місто вів.

А як перший сірий ранок листопада
Понад вежі простягнув своє крило,
Львів побачив українську рідну владу,
Рідним прапором обвив своє чоло.

А українські учорашні ще жовніри
З синьо - жовтими стрічками на шапках,
З серцем, повним сонця радості і віри,
Поспішали звідусіль під рідний стяг.

То були вони, герої славні наші,
Рідні наші то діди й батьки були,
Що життя своє і сили якнайкращі
В подарунок Батьківщині віддали.

Стільки років відлетіли журавлями
Стільки років, наче ріки, відпливли,
Але спомини лишалися між нами,
Наче сонце нам просвічують з імли .

І куди б не носила доля світом,
І куди б не гнала нас із рідних хат
Нам залишиться священним заповітом
Вісімнадцятого року Листопад.

Ведучий:           Збройний виступ у Львові відновив і закріпив у свідомості українського народу святу традицію лицарського духу з княжих і козацьких часів, сповнив серце надією на єдину державу ,бо трохи пізніше, 22 січня український народ святкував величне свято, а саме з'єднання ЗУНР та УНР в єдину суверенну республіку.

Ведуча:             Віднині воєдино зливаються, відірвані одне від одної частини єдиної України, здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.

(На сцену виходять один одному на зустріч галичанин, гуцул, запорожець)

Галичанин:       3 Галичини я родом,
І край свій я люблю,
Він в'яже Захід з Сходом
Зі Львова я іду
Я в дудочку заграю,
Урізьблену дуду,
Я брата привітаю
Красненько до ладу.

Гуцул:                А я затрембітаю
І цим пришлю привіт!
Хай пісня ця лунає
На весь широкий світ
З усіх, усіх усюди...
Трембіта хай розбудить
Увесь вкраїнський люд.

Запорожець:      Розпадуться пута віковії
Тяжкії кайдани
Непереможна злими ворогами
Україна встане
Встане славна мати Україна
Щаслива і вільна
Від Кубані аж до Сяна – річки
Одна - нероздільна.

Разом:                 Гей, уставаймо, єднаймося,
Українськії люди!
Єднаймося, братаймося
В товариство чисте!
Хай, братство,
Вкраїна воскресне!

Учениця читає вірш «Живи Україно!»

Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі,
До суду тебе не скують ланцюгами,
І руки не скрутять ворожі.
Стоять тобі ніби світи довкруги.
З шаблями в руках не сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І рідні прапори в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою.

Всі учні виходять на сцену і виконують пісню « Україно» (слова і музика Тараса Петриненка)

Дороги іншої не треба,
Поки горить Чумацький Шлях.
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти.
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти.

Приспів:

Україно, Україно!
Пісня далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг.

Бо ми кохаєм до нестями,
І ще не скоро наш кінець.
Ще може нашими серцями
Розпалим тисячі сердець.

Ще наша свічка не згоріла,
Ще наша молодість при нас.
А те, чи праве наше діло -
Те скажуть люди, скаже час.

Ведучий:       Довго нас недоля жерла
Й досі нас незгода жре
А ми крикнем:

Всі:                 Ще не вмерла!
Ще не вмерла!
І не вмре!

Всі виконують гімн « Ще не вмерла України».