Про мене

Опис досвіду роботи

Я, Притула Сніжана Вікторівна, працюю вчителем історії в СЗШ№99 м. Львова з січня 1997 року. Загальний педагогічний стаж становить 29 років (10 років – вихователь Д/у №29). У1993 році закінчила Львівський державний університет ім. І.Франка за спеціальністю історія. Минулу атестацію пройшла у 2010-2011 н.р. і отримала кваліфікаційну категорію «Спеціаліст вищої категорії». У лютому 2014р. пройшла курси підвищення кваліфікації у інституті післядипломної освіти та до університетської підготовки ЛНУ ім. І. Франка і виконала випускну роботу на тему: «Застосування інтерактивних технологій навчання на уроках історії України».

Творча атмосфера, в якій працює колектив нашої школи, має велике значення в моєму становленні як учителя. Взаємовідвідування уроків, постійний діловий контакт з колегами, робота у творчій співдружності стимулювали пошук своїх методів і форм роботи, вивчення науково-методичної літератури з історії та психології. Проблему, над якою я працюю, обрала таку: «Використання інтерактивних методів на уроках історії». Позитивний ефект інтерактивних методик є очевидним і незаперечним. Адже інтерактивне навчання дає можливість створити у класі на уроці атмосферу доброзичливості, відкритості, успіху, творчості, навчити дітей бажати вчитися й отримувати задоволення від самого процесу навчання. До основних переваг використання інтерактивних методів я б віднесла і незвичайність і захопливість змісту; набуття практичного та суспільного досвіду; значна активність учнів; створення в учнів позитивного емоційного настрою; формування інтересу до предмета.

На уроках історії почала впроваджувати інтерактивні методи, коли ознайомилась з навчально-методичним посібником О.Пометуна і  Л.Пироженка «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання», у якому викладені  основи класифікації  і особливості  застосування цих методів.

Використовую інтерактивні методи  у навчально-виховній діяльності з метою розвитку особистості  учня.   Освіта ХХІ ст.   має  мету – виховувати відповідальну  особистість, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і уміння для творчого розв’ язання  проблем. В .Сухомлинський говорив, що  «школа має бути не коморою знань, а середовищем думки». Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом  розвитку   учня.

Найбільш ефективними є методи, які направлені на те, щоб залучати учнів у активне, спільне і засноване на критичному аналізі навчання. Педагогічні форми і методи включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи. Ці методи навчання не тільки підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують глибоке засвоєння змісту, вироблення навичок і відданість загальнолюдським цінностям. Використання інтерактивних методів робить обстановку в класі більш демократичною, творчою, емоційною.

Для вивчення історії потрібна не тільки різноманітність методів і форм, але й матеріалів. Для підготовки до занять, на уроках учні використовують підручники, монографії, першоджерела, художні твори, що ілюструють той чи інший історичний період, газети, телевізійні передачі, в яких обговорюються поточні події. Учні, якщо правильно організована робота, вчаться критично оцінювати інформацію, яку отримали, усвідомлюють необхідність користуватися багатьма джерелами.

Велике значення в процесі навчання має правильне використання питань. Правильно підібрані питання допомагають учням сконцентрувати увагу на матеріалі, що вивчається, підвищити активність на уроці, притягти до участі в дискусії. Питання ж учнів допомагають мені вияснити, що з матеріалу, який вивчається, їм є незрозумілим. Такі питання сприяють розвитку розумових здібностей дітей, розвивають їх мовні навички.

Зміст запитань повинен бути зрозумілим і конкретним. Уважне ставлення до деталей сприяє розвитку критичного підходу до матеріалу в учнів, допомагає їм порівнювати, знаходити причинно-наслідкові зв'язки. При підготовці до уроку я старанно обмірковую послідовність питань для того, щоб допомогти учням перейти від фактів до узагальнень, до більш високого рівня розумової діяльності.

Метод пізнавальних ігор. Основною перевагою методики рольової гри є те, що вона приносить задоволення як учням, так і вчителю. Таким чином, досягається триєдина мета навчального процесу:

створюються стимули для вивчення предмету, появляється мотивація для підготовки до занять;

емоційна залученість до заняття допомагає школярам довго після закінчення занять тримати у пам'яті весь пройдений матеріал;

рольова методика дає учням навички активної практичної участі в житті суспільства.

Цим методом я дуже часто користуюсь на уроках історії у 5-7 класах. Маючи перед собою алгоритм проведення рольової гри, можна легко спланувати рольову гру на будь-яку тему курсу.

Проведення рольових ігор потребує старанної підготовки й наявності необхідної кількості годин, проте, як відомо, викладання історії зведено в даний момент до мінімуму й приходиться часто обмежуватись проведенням на уроках міні-ігор, створенням ігрових ситуацій. Наприклад, під час повторення теми  історії України в 11 кл. "Україна в умовах незалежності" можна провести ділову міні-гру, надавши кожній навчальній групі соціальний статус: група бізнесменів, учителів, безробітних, пенсіонерів тощо, запропонувавши відреагувати на такі рішення уряду, як: закриття збиткових підприємств, підвищення розмірів пенсій тощо.

З методом рольових ігор я поєдную метод аналізу життєвих ситуацій. Ефективним є цей метод на уроках історії  у 10 класах, під час розкриття понять "Велика депресія", "економічна криза", "новий курс Рузвельта".

Для того, щоб охопити весь необхідний навчальний матеріал і глибоко його вивчити, планую роботу заздалегідь. Учням даю випереджуючі завдання з відповідних тем. На одне заняття підбираю одну або дві інтерактивні вправи. Під час інтерактивної вправи даю учням час подумати над завданням, щоб вони виконали його вдумливо, а не механічно. Інтерактивна вправа визначає кінцевий результат . Однією з таких вправ є «Мозковий штурм». Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок всіх учасників. Як свідчить практика, шляхом «мозкового штурму» всього за кілька хвилин можна визначити десятки ідей. На уроці називаю тему дискусії і запрошую учнів узяти участь у обговоренні шляхом «штурму», який організовую за такими етапами:

•    Усі учасники пропонують ідеї щодо розв'язання порушеної проблеми.

•     Ідеї записуються на дошці.

•     Якщо група вважає кількість поданих ідей достатньою, запис їх припиняється.

•     Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються і відбираються.

•     Вибираються ті, що можуть допомогти розв'язати порушену проблему.

Наприклад,  під час  проведення уроку у 7-му  класі  на тему «Хрестові походи» для мозкового штурму пропоную запитання:

«Як, на вашу думку, з якою метою проводились Хрестові походи»? Серед відібраних ідей аналізуються ті , які найближчі до істини і формується спільна думка.

На уроках також застосовую метод «Акваріум», суть якого полягає в поділі учнів на дві-три групи для виконання ними певного завдання. Гра проходить так. Одна з груп сідає в центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану проблему, а всі інші спостерігають за обговоренням. На цю роботу відводиться 3—5 хв., після чого група займає свої місця, а вчитель пропонує класу відповісти на запитання: Чи погоджуєтесь ви з думкою групи? Чи достатньо вона аргументована? Який з аргументів найбільш переконливий?

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію.

Такий метод застосовую, наприклад, при вивченні теми «Національно-визвольна війна українського народу проти польського панування сер.XVІІ ст.» у 5 класі. Щоб визначити значення діяльності Б. Хмельницького, учнів об’єднюю в 3 групи:

1 група-військове мистецтво;

2 група-дипломатична діяльність;

3 група-внутрішня політика.

Усі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі» і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.

Дуже важливо на уроках залучати всіх учнів. У цьому допомагають такі методи, як « Навчаючи-вчуся», «Прес», «Мікрофон»,  «Коло ідей».

Метод «Навчаючи-вчуся» дозволяє узяти активну участь у навчанні й передачі своїх знань однокласникам.

Порядок проведення.

1.Я готую картки; кожна картка містить по одному положенню питання, яке розглядається.

2.Кількість карток відповідає кількості учнів у класі.

3.Одержавши картки, учні протягом декількох хвилин знайомляться з інформацією; ставлять питання вчителеві, якщо інформація незрозуміла.

4.  Ознайомившись із фактами , викладеними на картці, учні обмінюються

інформацією з однокласниками.

5. Після того як учні обміняються інформацією, я пропоную розповісти, про що вони дізналися. Відповіді записую на дошці.

Метод «Прес» використовую у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми і потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію щодо її розв'язання.

Метод «Прес» має таку структуру та етапи.

1.  Позиція «Я вважаю, що...» (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору).

2. Обґрунтування «...тому що...» (наведіть причину виникнення цієї точки зору)

3.  Приклад «...наприклад...» (наведіть факти на доказ вашої думки, вони підсилять вашу позицію).

4. Висновки «Отже, я вважаю...» (узагальніть свою думку, про те, що необхідно робити).

«Коло ідей» — учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію. Наприклад, при вивченні теми: «Сільське господарство та аграрні відносини» у  9-му класі учні висловлюють свою позицію щодо того, як необхідно розвивати сільське господарство в країні. Обов'язково обґрунтовувати свою думку.

Метод   «Мікрофон» -   по черзі викликаю учнів, які імітують «говоріння» у

мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити

належить тільки тому, у кого символічний мікрофон (олівець, ручка). Учні

повинні  говорити  швидко й лаконічно.  Відповіді не коментуються. Даний метод я застосовую як при вивченні, так і при закріпленні    вивченого матеріалу.

Великий інтерес у дітей викликає урок-вікторина. Під час проведення такого уроку використовуються запитання, підготовлені самими учнями у групах або ж запропоновані   мною. Уроки-вікторини найчастіше проводжу у 5-8 класах , як уроки узагальнення знань, наприклад по темах «Перші князі», «Козацька Україна», «Галицько-Волинська держава». Також у цих класах на уроках використовую кросворди та ряд навчально-пізнавальних ігор, таких як: гра «Пошук», гра « Питання-відповідь»,гра «Брейн-ринг», «Що?Де?Коли?», гра «Дата». Така форма навчання відповідає психологічним особливостям школярів даного віку їх пізнавальним потребам. Ігрова форма створює певний емоційний настрій, загострює мислительну діяльність школярів. В результаті матеріал краще засвоюється. Дані експерименту свідчать, що гра на уроках допомагає залучати всіх школярів до плідної роботи, сприяє розвитку їх творчої активності.

Велике значення для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії має навчання їх прийомів роботи з підручником, атласом , історичними джерелами . Коли матеріал простий і доступний, використовую самостійну роботу за підручником у парах чи групах, поєднуючи з бесідою.

Проводжу роботу у великій групі (тобто з усім класом). Це навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи явища, що стосуються певної теми.

Намагаюся уникати «закритих» питань, на які можна однозначно відповісти «так» чи «ні», ставлю відкриті питання, що починаються з «як?», «чому?», заохочую учнів висловити свої думки, судження, почуття. Демонструю увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання чи висновок.

Наприклад, у 9 класі на уроці по темі «Українські землі у складі Російської імперії» для обговорення пропонується питання: « У чому проявився колоніальний стан України у складі Російської імперії ?» Учні опрацьовують текст підручника, матеріал з додаткових джерел і разом обговорюють виниклі ідеї.

Метод навчальних дискусій використовую для того, щоб викликати підвищений інтерес до більш глибокого вивчення тих чи інших питань, для формування навичок монологічної мови, виховання толерантності. Елементи дискусії, на мій погляд, на уроках історії в старших класах просто обов'язкові. Немає такої теми у програмі, в якій би не можна було провести дискусію.

Питання для дискусії і література пропонуються завчасно. Під час уроку дискусійні питання вивішуються на видному місці або записуються на дошці. Готується група лідерів (доповідач, співдоповідач, ведучий, техніки). На початку уроку встановлюється дружня, неформальна атмосфера, з побажанням, щоби всі присутні були активними слухачами і учасниками дискусії. Можна запропонувати всім учасникам самим скласти правила дискусії або внести зміни і доповнення в запропоновані.

Правила повинні бути вивішені на дошці. Щоб зберегти доброзичливість, можна не робити зауважень порушникам цих правил, а придумати який-небудь жест, наприклад, підняти догори відкриті долоні.

Роль учителя полягає в тому, щоб залишатися нейтральним і направляти дискусію у відповідності до правил, а не втручатися. Потрібно відходити від бажання групи зробити з вчителя експерта або відповідача на питання. Учитель повинен взяти на себе піклування про створення атмосфери, в якій всі точки зору, поза залежністю від їх джерела, мають рівну вагу й увагу. До дискусії треба спробувати залучити всіх і не дозволяти комусь особисто домінувати. Час від часу необхідно підводити підсумки. Учитель втручається до розмови лише з таких причин:

щоб поновити основні правила;

вияснити щось;

ліквідувати конфлікт;

просувати розмову далі;

залучати пасивних учасників;

утримувати від домінування.

Учитель спостерігає, наскільки добре учасники спілкуються між собою - хто висловився, хто ні, чию думку ще не вислухали. Необхідно пам'ятати, що дискусія - це не дебати, а діалог групи. При закінченні дискусії можна попросити дітей поділитися своїми враженнями, новими ідеями або думками, які у них виникли в результаті дискусії. Уроки-дискусії доцільно проводити на уроках узагальнення в курсі всесвітньої історії по темах: "Перша світова війна"(10 кл.),"Країни Центральної і Східної Європи" (10 кл.),"Суспільно-політичні рухи" (10 кл.); в 11 кл. по темах: "Друга світова війна", "Світ після другої світової війни: загальні тенденції"; "Міжнародні відносини."

Використовую метод емоційного стимулювання навчання. Він є досить простий і традиційний. Складається він із,створення у навчальному процесі ситуації зацікавленості. Важливу роль у цьому методі грає ефект здивування. Якщо на початку уроку після формулювання теми задати дітям питання: "Що ви чекаєте від сьогоднішнього уроку", а відповіді найсміливіших записати на дошці, для того щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з повною впевненістю сказати, що ми емоційно простимулювали майже всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти "очікування" з дійсністю. В кінці уроку можна запропонувати бажаючому проаналізувати "очікування", свої або чужі, чи виправдались вони, якщо ні, то чому, чи не виявилась дійсність кращою, ніж "очікування"? Необхідною умовою створення емоційних ситуацій в ході уроку є яскрава, образна мова учителя, його готовність позитивно мислити, яка передається дітям, тому що у процесі навчання є два рівноцінних і взаємопов'язаних учасника: учень і учитель.

Проводжу роботу в малих групах. Більшість завдань виконуються в малих групах або парах. Ця форма роботи корисна для формування навичок участі у дискусії. Більшості учням легше висловитися в невеличкій групі, до того ж цей метод дає можливість заощадити час, бо відпадає потреба вислуховувати кожного учня у великій групі. Заняття в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування і співпраці. Дискусії малими групами стимулюють роботу в команді, виховують почуття терпимості й поваги до думки інших. Формую невеликі групи (п'ять-сім учнів), кожна з них одержує завдання , на опрацювання якого відводиться 10 хвилин. У кожній групі учні вибирають доповідача і керівника. Наприклад , вивчаючи тему «Життя у середньовічній Європі» у 7 класі, для опрацювання питання учнів об'єдную у 5 груп:

1 група ­- ознайомившись із текстом параграфа, складіть розповідь про сільське господарство середньовічної Європи;

2  група - ознайомившись із текстом параграфа,складіть розповідь про розвиток техніки.

3  група - ознайомившись із текстом параграфа, складіть розповідь про життя середньовічної людини.

4 група - ознайомившись із текстом параграфа , складіть розповідь про феодальний замок.

5 група - ознайомившись із текстом параграфа , складіть розповідь про зброю та військове спорядження середньовічної людини.

Під час роботи в групах учні ведуть короткі записи чи складають таблиці. Учень пише для себе, щоб визначити, запам'ятати, пояснити, обміркувати інформацію або власні ідеї. Виклад думок на папері оцінюю. На уроці після вивчення нової теми пропоную учням скласти різноманітні завдання для іншої групи. Можна запропонувати учням завдання творчого характеру, наприклад скласти кросворд з теми.

В кінці уроку повертаємося до записів на дошці, зроблених на початку уроку, уточнюємо, що зі сказаного підтвердилося, чи досягли поставленої перед собою мети, чому навчилися.

Отже, інтерактивні методи навчання дають можливість активізувати мислення учнів, залучати учнів до плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагають ставити свої запитання та формувати власну думку.

Впровадження інтерактивних методів у практику роботи, разом з тим, пов'язане з певними труднощами і проблемами. Насамперед, найчастіше доводиться стикатися з недосконалістю підручників з історії. Основним недоліком групової роботи є різний рівень знань і можливостей учнів, що, в кінцевому   результаті,   впливає  на  результативність  роботи   всієї  групи.

Дискусію важко провести у тому випадку, коли учні в недостатній мірі оволоділи фактичним матеріалом по темі і тому не можуть аргументовано довести свою думку. До того ж підготовка кожного інтерактивного уроку вимагає значних затрат часу. Все це разом не дозволяє робити всі уроки інтерактивними. У кінцевому підсумку такими є окремі, найбільш зручні за темою уроки, або ж на уроці використовуються окремі методи інтерактивного навчання. Готуючись до кожного уроку, думаю над тим, щоб він був побудований методично вірно, намагаюся, щоб урок на урок не був схожий. На своїх уроках намагаюся стимулювати творчий пошук, використовую різні методи і форми роботи, прищеплюю учням навички самостійної роботи з книгами, картами, історичними джерелами; розвиваю навички роботи в групі, вміння слухати товаришів то висвітлювати свою думку; привчаю до дослідження, пошуку, спостережливості.

Проводжу уроки з використанням методу навчальних дискусій, пізнавальних ігор, аналізу життєвих ситуацій, емоційного стимулювання навчання. Використовую роботу в малих та великих групах. Застосовую диференційований та індивідуальний підхід до учнів різних вікових категорій. На уроках з учнями 5-7 класів використовую ігрові форми роботи: театралізовані вистави, сценки, віртуальні екскурсії. З учнями 8-9 класів проводжу історичні вікторини, конкурси: «Знавці історії», «Кращий термінознавець», «Кращий знавець подій», «Що? Де? Коли?», «Час, подія, особа». Учнів 10-11 класів залучаю до пошуково-дослідницької роботи, до диспутів та дискусій.
Проводжу нестандартні уроки: урок-казка, урок-репортаж, урок-суд, урок-експедиція та ін.

Не забуваю про використання інтерактивних методів і у позакласно-виховній роботі, при підготовці й проведенні загальношкільних міроприємств. Зокрема, при проведенні вечорів: «Вони жили для добра свого народу»(до Дня утворення ЗУНР), «Ім дзвони не грали, як вони вмирали» (присвячена героям Крут), «Їх душі – горіння і криця» (до утворення УПА) та інших.

У своїй діяльності якомога ширше намагаюся використовувати інноваційні технології: учнівські презентації та проекти, перегляд навчальних фільмів.

До знаменних історичних подій та дат забезпечую діяльність у школі лекторських груп, які читають лекції на відповідні теми. Проводжу різноманітні конкурси та виставки. Наприклад, конкурс малюнків на тему: «Мій Львів», конкурс стіннівок на тему «День Соборності України»,  «Герої Крут», «Революція гідності».

Проводжу літературні читання: читання повстанської поезії, читання на козацьку тематику та інші.

Регулярно відвідую з учнями Львівський історичний музей та музей зброї «Арсенал». Організовую екскурсії у музей Р.Шухевича у с. Білогорща Львівської області., музей П.Сагайдачного у с.Кульчиці Самбірського району, в музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

Використання інтерактивних методів на уроках історії підвищує рівень навчальних досягнень учнів. Учні цікавляться предметом. Свідченням цього є участь учнів у Всеукраїнському інтерактивному конкурсі «Лелека». Починаючи з 2010р. я є шкільним координатором цього конкурсу. Щорічно до нього залучалось понад 100 учнів. Загальна кількість учнів за 5 років становить більше 600.  Результати конкурсу показали високий рівень навчальних досягнень. Понад 70% учасників є призерами конкурсу і нагороджені грамотами: «Золотий лелека», «Срібний лелека», «Бронзовий лелека».

Результатом моєї праці є щорічний переможець міського  етапу Всеукраїнської олімпіади з історії Білозор Юрій, який у 2014-2015н.р. зайняв ІІ місце, а протягом 2011-2012 н.р., 2012-2013 н.р., 2013-2014 н.р. займав почесне І місце і брав участь у Обласному етапі Всеукраїнської олімпіади з історії та Онишкевич Артур який у 2013-2014н.р. зайняв ІІІ місце міського етапу Всеукраїнської олімпіади з історії.

Починаючи з  2009-2010н.р. я є головою шкільного методичного об’єднання вчителів історії.

У 2013р. я нагороджена грамотою Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради «За підготовку переможців II етапу Всеукраїнських предметних олімпіад».

У 2014р. нагороджена грамотою Департаменту освіти і науки Львівської обласної держадміністрації «За сумлінну працю з популяризації серед учнівської молоді Міжнародного учнівського конкурсу юних істориків «Лелека».