«Вони жили для добра свого народу»
1 Сцена
святково прибрана:
2 Стіл накритий вишитою скатертиною.
3 Карта ЗУНР.
Під звуки сурм виходять учасники свята.
Учениця: І
знов, і знов- у котрий раз!
Зійшлися ми
в одній родині,
Щоб
пом'янути славний час,
Коли в офіру
Україні
Себе
принесли кращі з нас.
І хай почує
вся земля
Що схилину
калину підіймаєм!
Ой у лузі
червона калина похилилася,
Чогось наша
славна Україна зажурилася,
А ми тую
червону калину підіймемо,
А ми нашу
славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Марширують
наші добровольці у кривавий тан, Визволяти братів-українців з московських
кайдан,
А ми тії
московські кайдани розірвемо,
А ми нашу
славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Гей, у полі
ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали
Січовії Стрільці з москалями тан .
А ми тую
ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу
славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Як повіє
буйнесенький вітер з широких степів,
То
прославить по всій Україні Січових Стрільців.
А ми тую
стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу
славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Не хилися, червона
калино, маєш білий цвіт,
Не журися,
наша Україно, маєш славний рід.
А ми тую червону
калину підіймемо,
А ми нашу
славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Учасники розходяться. Хлопчик і дівчинка в українських костюмах виходять на
сцену і розмовляють між собою.
Хлопчик: Що це нині за свято,
Що людей так багато?
Що людей так багато?
Дівчинка; Ти
не знаєш? Мусиш знати!
Ми свято
ЗУНР прийшли відзначати.
Хлопчик: Чим це свято особливе?
Дівчинка: Ти посидь тут і послухай,
А почуте пам'ятай,
Бо не можна забувати
Тих, хто край свій визволяв.
І боровся до могили,
Щоб кожен з нас був щасливий.
А почуте пам'ятай,
Бо не можна забувати
Тих, хто край свій визволяв.
І боровся до могили,
Щоб кожен з нас був щасливий.
На сцені з'являється група учнів
молодших класів.
Учень: Вже
пожовкле листя падає
І туман на видноколі.
Знов про свято Листопадове
Ми читаємо у школі.
І туман на видноколі.
Знов про свято Листопадове
Ми читаємо у школі.
Учениця: Співи
й вірші вже готуємо
Ми до свята, як щорічно.
Дома спогади почуємо
Про події історичні.
Ми до свята, як щорічно.
Дома спогади почуємо
Про події історичні.
Учень: Світла
казка листопадова!
Заохоче до науки!
З дідусевими порадами
Виростатимуть онуки.
Заохоче до науки!
З дідусевими порадами
Виростатимуть онуки.
Учениця: І
до праці підготовані
Вояків колишніх внуки.
Підготовані й згуртовані
Візьмуть справу в свої руки.
Вояків колишніх внуки.
Підготовані й згуртовані
Візьмуть справу в свої руки.
Учень: То
була прекрасна осінь,
Краща за найкращі весни-
Ждали всі: неволя згине,
Воля збудиться, воскресне!
Краща за найкращі весни-
Ждали всі: неволя згине,
Воля збудиться, воскресне!
Учениця: Пробудилась
Україна,
Скинула із рук кайдани,
І народ, неначе ріки.
Вулиці залляв, майдани.
Скинула із рук кайдани,
І народ, неначе ріки.
Вулиці залляв, майдани.
Учень: «Слава!
Слава! – вулицями
Рідне військо гомоніло -
Хто живий, борись, змагайся
За святе , велике діло!»
Рідне військо гомоніло -
Хто живий, борись, змагайся
За святе , велике діло!»
Учениця: Ми,
дідів онуки гідні,
Тої слави не забули:
Те, за що вони боролись.
Відстояли і здобули!
Тої слави не забули:
Те, за що вони боролись.
Відстояли і здобули!
Учень: То
була прекрасна осінь,
Краща за найкращі весни-
Прокидалося у серці
Щось надійне, щось чудесне.
Краща за найкращі весни-
Прокидалося у серці
Щось надійне, щось чудесне.
На сцену виходять учні в національних костюмах.
Слова хлопців:
Слова хлопців:
Ох, українські
цимбали, українські музики
Грайте, грайте, нашу душу звеселяйте!
Грайте, грайте, нашу душу звеселяйте!
Скрипка нас
у танець кличе
Золотими голосами.
Золотими голосами.
Ох, дівчино
- чарівнице,
Чом ти не танцюєш з нами?
Чом ти не танцюєш з нами?
І сопілка
красно грає
Солов'їний голос має.
Солов'їний голос має.
Слова дівчини :
Жваві,
хлопче в тебе пальці
Запроси мене до танцю!
Запроси мене до танцю!
Пари танцюють під мелодію пісні « Зажурились
галичанки»
Слова дівчини:
Заснула
калина ще біля тина
І роси на землю спадають.
Зажурилась дівчина-коханого мила
Стрільці у похід вирушають.
І роси на землю спадають.
Зажурилась дівчина-коханого мила
Стрільці у похід вирушають.
Учень читає
вірш «Ішли Січові Стрільці»
Ішли зі співом на
устах
I з кресалом у руці
Ішли Січові Стрільці
За ними чорний, чорний
шлях
І край в огнях
Ішли і сльози на
вінках,
Криваво так цвіли
А в грудях кулі так
пекли
А там за ними чорний
шлях
І край в огнях
І гнів народний крізь
дими
Бив громами вночі і кликав
хтось:
Стрільці, сини,
На Вас батьки ждуть і
мами
Вгору, вгору мечі
Ішли. Десь крякав
лютий птах
А в вічі пражив пил
Лишались тисячі могил
/
І стогонів Стрілецький
шлях
В кривавім зареві
вогня.
Виконується
марш « Гей, там на горі Січ іде»
(на сцену вносять прапори,)
Гей, там на
горі Січ іде
Гей, малиновий стяг несе,
Гей, малиновий! Наше славне товариство,
Гей, марширує - раз, два, три.
Гей, малиновий стяг несе,
Гей, малиновий! Наше славне товариство,
Гей, марширує - раз, два, три.
Гей,
попереду кошовий,
Гей, як той
орел степовий
Гей, як той
орел! Наше славне товариство,
Гей,
марширує - раз, два, три.
Гей, а
позаду осавул,
Гей, твердий
хлопець, як той мур,
Гей, твердий
хлопець! Наше славне товариство,
Гей
,марширує - раз, два, три.
Гей, повій,
вітре, з синіх гір,
Гей, на
прапор наш, на топір,
Гей, на
прапор наш! Наше славне товариство,
Гей, марширує
- раз, два, три.
Гей, повій,
вітре, зі степів,
Гей, дай нам силу козаків,
Гей, дай нам силу! Наше славне товариство,
Гей, марширує - раз, два, три.
Гей, дай нам силу козаків,
Гей, дай нам силу! Наше славне товариство,
Гей, марширує - раз, два, три.
Гей, дай нам
силу і відвагу,
Гей, Україні на славу,
Гей, Україні на славу,
Гей, Україні!
Наше славне товариство,
Гей, марширує - раз, два, три.
Гей, марширує - раз, два, три.
Ведучий : 1 листопада- знаменний день в історії
нашого краю. Цей день - символ невмирущої ідеї столітньої боротьби галицьких
українців за волю і свою державу.
Ведуча : Цей день знищив у народі дух
рабства, що його виплекали і віками підтримували польські та австрійські
окупанти.Цей день є днем пам'яті про борців за свободу України , які віддали за
її незалежність найдорожче - життя.
Лірична
мелодія. Дві учениці читають вірш.
На
Сколівських Бескидах
І по всіх Карпатах
Лежать тіла убитих
Мусим їм честь віддати.
І ось неділя листопада
В день тихий і погожий
Під стягом синьо-жовтим
Почалась Служба Божа.
Зійшлося тут народу
І пам'ять вшанували
Полеглих за свободу
Що голови поклали.
І по всіх Карпатах
Лежать тіла убитих
Мусим їм честь віддати.
І ось неділя листопада
В день тихий і погожий
Під стягом синьо-жовтим
Почалась Служба Божа.
Зійшлося тут народу
І пам'ять вшанували
Полеглих за свободу
Що голови поклали.
Й звершилась
Служба Божа
Біля хреста й могили
Стояла тут сторожа
Тут прапори хилили
А коли хрест святили
Й коли пісні співали
З очей котились сльози
Й гори аж стогнали
Нині за всіх героїв
Котрих кати убили
Похилим свої голови
До братської могили
Біля хреста й могили
Стояла тут сторожа
Тут прапори хилили
А коли хрест святили
Й коли пісні співали
З очей котились сльози
Й гори аж стогнали
Нині за всіх героїв
Котрих кати убили
Похилим свої голови
До братської могили
(виконуючі
вірш схиляють голову)
Учениця виконує пісню « Заквітчали дівчатонька»
Ведуча; Вшануймо пам'ять полеглих за волю
України хвилиною мовчання. Дякую.
Ведучий: 31 жовтня
1918р. мала приїхати до Львова Польська ліквідаційна комісія , яка повинна була
перейняти від австрійського намісника владу над цілим краєм.
Ведуча: В цей день
о 19 год. у великій залі зібрався на останню нараду український військовий
комітет. Звучить мелодія на військову тематику. Вносять стіл, накритий вишитою
скатертиною.
Коло столу
сотник Д.Вітовський у військовій формі з картою, біля нього інші сотники.
Ведучий: Говорить сотник УСС Дмитро Вітовський
Сотник: Як
цієї ночі ми не візьмемо Львова, то завтра його візьмуть поляки. Наша честь
вимагає, щоб ми перші взяли владу в краї. Панове сотники! Ось вам план дії. Для
керівництва оперативними діями і зв'язку необхідно створити Генеральний штаб.
Прошу сотників Осипа Кузьму, поручників Петра Бабаяла , Богдана Гнатовича,
Дмитра Галія ознайомитися з планом.
( всі
підходять до столу і схиляються над картою)
Звучить
музика.
Учень: Чатує
Вітовський над картою Львова
Старшини схилились в задумі важкій
«Хай Бог допоможе. Рушаймо панове
За неньку Вкраїну у праведний бій ».
Багряниться осінь над Замком Високим
Вирує Європа під залпи гармат.
З Народного Дому стрілецькі потоки
Розходяться містом, щоб бити в набат.
Хоч зліва - поляки, а справа – червоні
На півдні гуляє денікінський рій,
Радіють завзяті, гартовані сотні-
їх сколихують кулі, доконує тиф,
І падають хлопці у вічну безодню
Крізь трепетне сяйво зірок золотих.
Старшини схилились в задумі важкій
«Хай Бог допоможе. Рушаймо панове
За неньку Вкраїну у праведний бій ».
Багряниться осінь над Замком Високим
Вирує Європа під залпи гармат.
З Народного Дому стрілецькі потоки
Розходяться містом, щоб бити в набат.
Хоч зліва - поляки, а справа – червоні
На півдні гуляє денікінський рій,
Радіють завзяті, гартовані сотні-
їх сколихують кулі, доконує тиф,
І падають хлопці у вічну безодню
Крізь трепетне сяйво зірок золотих.
Сотник: Початок повстання о 4 год. ранку
Стиха звучить мелодія стрілецької пісні - гімну « ОЙ ,у лузі червона калина...»
(Учні
виконують поетичний монтаж на вірші М. Вороного)
За Україну,
з вогнем завзяття,
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час кличе нас-
Ну ж бо враз, сповнять святий наказ!
За Україну, за її волю,
За честь , за славу, за народ!
Рушаймо, браття, всі вперед!
Слушний час кличе нас-
Ну ж бо враз, сповнять святий наказ!
За Україну, за її волю,
За честь , за славу, за народ!
Ганебні пута
ми вже порвали
І зруйнували царський трон,
З- під ярем, із тюрем,
Де був гніт, ми йдем на вільний світ!
І зруйнували царський трон,
З- під ярем, із тюрем,
Де був гніт, ми йдем на вільний світ!
За Україну,
за її волю,
За честь , за славу, за народ!
За честь , за славу, за народ!
О, Україно!
О, рідна ненько!
Тобі вірненько присягнем
Серця кров і любов -
Все тобі, віддати в боротьбі!
Тобі вірненько присягнем
Серця кров і любов -
Все тобі, віддати в боротьбі!
За Україну,
за її волю,
За честь , за славу, за народ!
За честь , за славу, за народ!
Вперед же,
браття! Наш прапор маєм
І сонце сяє нам в очах!
Дружний тиск, зброї блиск,
В серці гнів, і з ним свобідний спів!
І сонце сяє нам в очах!
Дружний тиск, зброї блиск,
В серці гнів, і з ним свобідний спів!
За Україну,
за її волю,
За честь, за славу, за народ!
За честь, за славу, за народ!
Ведучий: 4 год. ранку. Над Львовом сіялася
затяжна осіння мряка, що переходила часом в холодний дощ. Українське військо
швидко, без кровопролиття, зайняло місто. Ранок 1 листопада видався сірим, помухрим
і вологим від нічного дощу, але місто ніби світилося синьо- жовтими прапорами.
Виконується
пісня « Гей, нумо, хлопці, до зброї»
Ведуча: 1_листопада
1918р. було подією, яка пов'язала перервану
нитку
української історії. 1 листопада, у п'ятницю, були видані відозви « До
населення міста Львова» та
«
Український народе»!
5 листопада
Українська Національна Рада звернулася з програмною декларацією до народу.
(Зачитує
уривок з Маніфесту - звернення до українського народу)
«Український
народе! Віднині ти господар своєї землі, вільний горожанин Української держави.
У створеній тобою державі не буде поневолення нації нацією, не сміє бути
панування багатих над економічно слабшими. В Українській державі всі горожани
без різниці мови, віри, роду, стану чи статі будуть справді рівними перед
законом, а наскрізь демократичний лад, оснований на загальнім, безпосереднім,
рівнім, таємнім і пропорціональнім виборчім праві, забезпечить верховний голос
у державі, масам робочого народу ».
Ведуча: Маніфест
проголошував народовладдя , вказував конкретний шлях до рівності та
справедливості, викладав основи соціально - політичного устрою держави.
Ведучий: 9 листопада
Українська Національна Рада створила Державний Секретаріат, який очолив Кость
Левицький, а 13 листопада були затверджені Конституційні основи новоствореної
держави - Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських
земель колишньої Австро - Угорської монархії, згідно з яким вона одержала назву
ЗУНР: гербом держави став Золотий Лев на синьому тлі, прапор залишився синьо -
жовтим.
Монтаж віршований: Звучить мелодія
Пригадаймо:
золотіла осінь,
Застеляла жовтим листям княжий Львів.
Із війни ішли батьки голодні й босі,
Їх обов'язок у рідне місто вів.
Застеляла жовтим листям княжий Львів.
Із війни ішли батьки голодні й босі,
Їх обов'язок у рідне місто вів.
А як перший
сірий ранок листопада
Понад вежі простягнув своє крило,
Львів побачив українську рідну владу,
Рідним прапором обвив своє чоло.
Понад вежі простягнув своє крило,
Львів побачив українську рідну владу,
Рідним прапором обвив своє чоло.
А українські
учорашні ще жовніри
З синьо - жовтими стрічками на шапках,
З серцем, повним сонця радості і віри,
Поспішали звідусіль під рідний стяг.
З синьо - жовтими стрічками на шапках,
З серцем, повним сонця радості і віри,
Поспішали звідусіль під рідний стяг.
То були вони,
герої славні наші,
Рідні наші то діди й батьки були,
Що життя своє і сили якнайкращі
В подарунок Батьківщині віддали.
Рідні наші то діди й батьки були,
Що життя своє і сили якнайкращі
В подарунок Батьківщині віддали.
Стільки
років відлетіли журавлями
Стільки років, наче ріки, відпливли,
Але спомини лишалися між нами,
Наче сонце нам просвічують з імли .
Стільки років, наче ріки, відпливли,
Але спомини лишалися між нами,
Наче сонце нам просвічують з імли .
І куди б не
носила доля світом,
І куди б не гнала нас із рідних хат
Нам залишиться священним заповітом
Вісімнадцятого року Листопад.
І куди б не гнала нас із рідних хат
Нам залишиться священним заповітом
Вісімнадцятого року Листопад.
Ведучий: Збройний виступ у Львові відновив і
закріпив у свідомості українського народу святу традицію лицарського духу з княжих
і козацьких часів, сповнив серце надією на єдину державу ,бо трохи пізніше, 22
січня український народ святкував величне свято, а саме з'єднання ЗУНР та УНР в
єдину суверенну республіку.
Ведуча: Віднині
воєдино зливаються, відірвані одне від одної частини єдиної України,
здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.
(На сцену
виходять один одному на зустріч галичанин, гуцул, запорожець)
Галичанин: 3
Галичини я родом,
І край свій я люблю,
Він в'яже Захід з Сходом
Зі Львова я іду
Я в дудочку заграю,
Урізьблену дуду,
Я брата привітаю
Красненько до ладу.
І край свій я люблю,
Він в'яже Захід з Сходом
Зі Львова я іду
Я в дудочку заграю,
Урізьблену дуду,
Я брата привітаю
Красненько до ладу.
Гуцул: А я затрембітаю
І цим пришлю привіт!
Хай пісня ця лунає
На весь широкий світ
З усіх, усіх усюди...
Трембіта хай розбудить
Увесь вкраїнський люд.
І цим пришлю привіт!
Хай пісня ця лунає
На весь широкий світ
З усіх, усіх усюди...
Трембіта хай розбудить
Увесь вкраїнський люд.
Запорожець: Розпадуться
пута віковії
Тяжкії кайдани
Непереможна злими ворогами
Україна встане
Встане славна мати Україна
Щаслива і вільна
Від Кубані аж до Сяна – річки
Одна - нероздільна.
Тяжкії кайдани
Непереможна злими ворогами
Україна встане
Встане славна мати Україна
Щаслива і вільна
Від Кубані аж до Сяна – річки
Одна - нероздільна.
Разом: Гей,
уставаймо, єднаймося,
Українськії люди!
Єднаймося, братаймося
В товариство чисте!
Хай, братство,
Вкраїна воскресне!
Українськії люди!
Єднаймося, братаймося
В товариство чисте!
Хай, братство,
Вкраїна воскресне!
Учениця читає вірш «Живи Україно!»
Живи,
Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі,
До суду тебе не скують ланцюгами,
І руки не скрутять ворожі.
Стоять тобі ніби світи довкруги.
З шаблями в руках не сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І рідні прапори в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою.
Для сили, для правди, для волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі,
До суду тебе не скують ланцюгами,
І руки не скрутять ворожі.
Стоять тобі ніби світи довкруги.
З шаблями в руках не сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І рідні прапори в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою.
Всі учні виходять на сцену і виконують пісню «
Україно» (слова і музика Тараса Петриненка)
Дороги іншої не треба,
Поки горить Чумацький Шлях.
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках.
Поки горить Чумацький Шлях.
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках.
Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти.
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти.
Тобі не можна не цвісти.
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти.
Приспів:
Україно, Україно!
Пісня далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг.
Пісня далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг.
Бо ми
кохаєм до нестями,
І ще не скоро наш кінець.
Ще може нашими серцями
Розпалим тисячі сердець.
І ще не скоро наш кінець.
Ще може нашими серцями
Розпалим тисячі сердець.
Ще наша свічка не згоріла,
Ще наша молодість при нас.
А те, чи праве наше діло -
Те скажуть люди, скаже час.
Ще наша молодість при нас.
А те, чи праве наше діло -
Те скажуть люди, скаже час.
Ведучий: Довго нас недоля жерла
Й досі нас незгода жре
А ми крикнем:
Й досі нас незгода жре
А ми крикнем:
Всі: Ще
не вмерла!
Ще не вмерла!
І не вмре!
Ще не вмерла!
І не вмре!
Всі виконують гімн « Ще не вмерла України».
Дякую.
ВідповістиВидалитиДякую.
ВідповістиВидалити